Пятница, 16 апреля, 2021

Дитячі книжки — інтерв’ю з письменницею та психологом Тетяною Стус

Должен знать

Дитячі книжки — інтерв’ю з письменницею та психологом Тетяною Стус

Письменниця, дитяча психологиня, керівниця Лабораторії дитячого читання НЦ «Мала академія наук України», Тетяна Стус розповіла УНІАН про шкідливі дитячі книги, як батькам обирати якісну дитячу літературу та чи варто «підсовувати» книги, які ви самі любили в дитинстві.

Серед моїх колег є люди, які називають дитячі книжки безглуздими. Мовляв, чому може навчити Карлсон, брехати? Що думаєте про шкідливість Карлсона, чи є шкідливі дитячі книжки?

В нашому суспільстві хейт дитячих письменників викликає резонанс. Останній випадок — скандал через казку Сашка Дерманського, в якій леви курили самокрутку з кізяків. Все це стосується і Карлсона, і багатьох дитячих книжок. Це про те, що варто не забувати про почуття гумору та зважати на літературні особливості жанру, контекст, гіперболізацію заради нових сенсів. А не сприймати кожне речення в дитячій книжці буквально. Якщо писати прямим текстом: «Не сприймайте буквально», — це буде моралізаторство, а не  література.

Але є шкідливі дитячі книжки, які можуть травмувати або надати шкідливі життєві моделі.

Наприклад?

Є казка, у якій дівчинка на запрошення незнайомця йде з ним у невідому даль. Це не жартівлива казка, в ній немає контексту, щоб дитина зрозуміла небезпеку рішення. Для якоїсь дитини буде очевидно, що персонаж вчинив неправильно. Але деякі можуть сприйняти це нормально.

Тому дорослим слід перевіряти книжки, які пропонують читати дітям. Особливо, якщо тематика може зачепити.

Самим читати книги перед тим, як дати дитині?

Так, на певному етапі треба читати книжки на складні теми перед тим, як давати дітям. Або ж довіритися рецензіям тих, на чию думку можна зважити.

В літературі підіймається багато важливих тем — смерть, втрата, хвороби. Самостійне прочитання дозволить проговорити з дитиною тригерне питання, маленькими кроками заглибитися в обговорення.

Бо коли в родині вирішують, наприклад, не говорити з дитиною про смерть бабусі: «Щоб не плакала», — в підсумку це може травмувати.

До якого часу радите дорослим попередньо читати такі дитячі книжки на складні теми?

Поки не зрозуміють, що дитина достатньо психологічно зміцнена, щоб самій зрозуміти текст або звернутися з питаннями до дорослих.

Щоб читати, батькам потрібен час. Чи достатньо заохочувати дитину говорити про прочитане? 

Обговорення прочитаного — це ідеальна картина. Якщо вводити цю традицію змалечку, коли дитина тільки стає читачем, вона стане природною. Але якщо підліток вперше прочитав книжку, а батьки настирливо: «О, поговорімо…», — це не спрацює.

Важливо не перетворювати обговорення на «домашнє завдання». Можливо, спілкуючись з дитиною на якусь тему, питати: «Про це було у твоїх книжках?».

Дорослим притаманно казати про сучасних дітей: «Я в їх віці ночами читав, а вони з телефонів не вилазять». Українські діти мало читають?

Якщо порівнювати з дорослими українцями, діти читають більше. Як мінімум тому, що їх змушують читати у школі. Між іншим, шкільна програма з літератури та літературної освіти — одна із прикрих причин, чому діти сьогодні не люблять читати. Адже 99% контенту програми не відповідає віковим і емоційним запитам дітей, відповідно — їм не цікаво. 

Також міжнародне дослідження PISA показало, що українські учні не вміють достатньо працювати з текстами, їхні результати нижчі за середній рівень в інших країнах. «Український інститут книги» сьогодні провадить кілька дуже важливих проєктів, які впливатимуть на розв’язання цієї проблеми.

«Зараз діти мають іншу свідомість, тому потребують іншої літератури», — письменниця  / фото Facebook Тетяни Стус

Є об’єктивність в словах дорослих: «Ми читали більше». Адже батьки сучасних дітей (бабусі та дідусі поготів) не мали доступу до інших типів проведення вільного часу та здобуття інформації, роботі зі смислами. А тепер діти здобувають це в цифровому світі.

Чи варто дорослим «підсовувати» дитині книги, які вони самі любили в дитинстві?

Багато дорослих дуже наполягають на читанні дітьми книг, на яких росли самі. Але зараз діти мають іншу свідомість та усвідомленість, тому потребують іншої літератури.

Втім, перш за все, важливий настрій, з яким дорослий йде до дитини. Не спрацює, якщо прийти зі словами: «Я так любила книги Нестайка, давай і ти читай». Не треба моралізаторства, тиску. Тільки довірливі щирі розмови. Принесли вашу пошарпану книжку і сказали: «Між іншим, так колись зачитувався».

Промоція читання, як будь-чого корисного та розумного, — це про комунікацію між батьками та дітьми. Має бути вага у словах близького дорослого. Тому перш за все треба стати важливим дорослим для дитини. А для цього набратися досвіду проговорення з дітьми актуальних і глибоких тем. Повірте, діти знайдуть ці теми, головне, упіймати очікування дитини «копнути» глибше.

Проблема комунікації стоїть гостро. «Замотані» батьки не знаходять час та сили душевно говорити з дитиною. Все зводиться до побутового: «поїв та в шапці».

Батьки завжди були «замотані». Просто раніше у дітей не було телефонів, щоб отримати інформацію.

Або розвагу. Бо у нас часто читання зводиться тільки до користі: «Читай — будеш розумним». Але читання — це також дозвілля.

Ви згадали про нецікаву літературну освіту в школах. Що робити батькам, які не впливають на програму?

Батьки про це не здогадуються, але можуть вплинути. Наприклад, завалити МОН листами-зверненнями: «Скільки можна насилувати дітей історією літератури, не зацікавлюючи читанням?».

Дозволити дитині не читати?

Іноді середня донька підходить до мене з питанням щодо шкільної програми. Мовляв, як таке можна було писати. Її питання не дивне, бо в морально-етичних контекстах актуальні сто років тому смисли мають інший вигляд, ніж сьогодні. Життєві моделі теж інші. Діти цього не розуміють, у них когнітивний дисонанс. Тому я їй кажу: «Не читай». Так само молодшій доньці дозволяю не вчити напам’ять занудні вірші зі шкільних підручників та намагаємося вивчити натомість щось класне сучасне.

Проблема з літературною освітою в тому, що кінцева мета  — складання тестів, а не розуміння літератури.

Чи справді на інтерес дитини до читання впливає те, чи читають її батьки?

Безперечно, читають більше діти батьків, які теж читають. Але не завжди. Статистика показує, що діти читачів-батьків можуть не читати.

Якщо вдома багато книжок, дитина з більшою ймовірністю виросте читачем?

Якщо стоять запилені томи п’ятдесятитомника Франка, це ніяк на дитину не вплине. Впливає не стільки кількість книг, як кількість якісних контактів з книжкою. Наприклад, треба давати дитині можливість погортати обкладинки в книгарні та самостійно вибрати книгу, яку купите.

Чи обов’язково купувати маленьким дітям казки з метою промоції читання?

Тетяна Стус: «екранізації не можуть замінити читання» / фото УНІАН, Інна Соколовська

Щоб підтримувати інтерес до читання, важливо йти за запитом дитини. Якщо дитині подобаються казки, не підсовуйте їй енциклопедії про роботів. І шукайте книги про роботів дитині, яка їх любить.

Які жанри дитячої книги сьогодні пропонує ринок?

Для найменших є різноманітні книжки-іграшки та ті, що розвивають концентрацію уваги. Книжки, які можна кидати у ванну, гризти, плювати в них. Завдяки присутності їх у житті дитини з самого малечку слово «книжка» не стане «екзотикою» в наступні роки.

Для дещо старших — книжки-розглядалки (вімельбухи), кишенькові книжки. В них прості сюжети, наприклад, про звірят. Паперові книжки ще довго будуть дуже важливими для дітей, бо їх можна й потрібно відчувати для гармонійного розвитку мозку, зіставляючи мислення з відчуттям.

Далі — казкові історії, які дають віру в диво та пригоди. Після казок читач — молодший підліток переходить до фантастики й фентезі. Їх цікавить пригодницька проза, детективи, книги на гострі соціальні теми, про однолітків, школу, подорожі. В таких книжках сьогодні не закрита потреба, так само в романах і повістях про любов чи дружбу. В них великий потенціал, бо з якісної літератури можна переймати життєві моделі для емоційно-чуттєвого становлення підлітків.

Поясніть на прикладі.

Наприклад, у книжці героїня переживає розлуку з батьками, які поїхали на заробітки (цей сюжет є зараз в дитліті). Проживши разом із персонажами історію, дитина засвоює уявлення, як з цим жити. Бо життєвий досвід засвоюється не обов’язково через реальні події. Іноді краще, якщо це відбудеться саме так, а не в житті.

Чи можуть якісні екранізації замінити літературу та бути таким інструментом для здобуття досвіду?

Екранізації також дають можливість проживати життєві моделі. Але гра акторів та інтонації у фільмі пропонують готові форми, тоді як текст не містить розшифрованих акторами підказок чи готових емоційних моделей. В читанні відбувається інакше: процес засвоєння смислів йде завдяки глибокому зануренню.

Тому ні, екранізації не можуть замінити читання. Але і протиставлення тут немає. Книги та фільми можуть працювати разом.

Коли кажете щодо деяких жанрів «не закрита потреба», маєте на увазі, що на ринку мало книг?

В українській неперекладній літературі дійсно є певне тематичне та жанрове обмеження. Це прикро, бо діти дуже потребують засвоєння локальних тем.

Щодо перекладних світових бестселерів, то пропозицій немало. Втім, промоція книжок на низькому щаблі. Читачі мало знають про те, де шукати якісні книжки.

Що порадите дорослим, які хочуть купити дитячу книгу?

Для початку гугліть. На велику частину книжкових новинок в інтернеті є відгуки як професійні, так і читацькі. Також є сайти (зокрема, БараБука, Букмоль), на яких зібрані списки книжок за тегами. У соцмережах батьки обмінюються досвідом, що дати почитати дитині. Не соромтеся запитувати.

Якщо немає часу розбиратися, то як обрати якісну книгу? На що звернути увагу?

По-перше, звертайте увагу на видавництво. Якщо його книжки мають попит, значить покупців задовольняє якість. У нас кілька десятків великих видавництв (Ранок, Видавництво Старого лева, Віват та інші). А також чудових маленьких (Маміно, Читаріум, Крокус, Чорні вівці). На сайті БараБука є довідник.

«Щодо заохочення читати, то «заборона» має шанс спрацювати з підлітками», — Тетяна Стус / фото Facebook Тетяни Стус

По-друге, слідкуйте за авторами. Зайдіть на фейсбук-сторінку автора та оцініть, чи резонують вам як батькам погляди людини. Я три роки займаюся проектом «Живі письменники» — про українських авторів, які сьогодні пишуть для дітей та підлітків.  Вони мають багато талановитих книжок, які відповідають середовищу та часу. Читайте книжки вітчизняних авторів!

По-третє, купуючи книжку в інтернет-книгарні, за можливості, запитуйте про книгу у тих, хто її читав. Щоб не натрапити на кепську поліграфію.

У дітей, які багато сидять у телефоні, деякі батьки забирають гаджети. Як вважаєте чи може за аналогічним принципом заборона читання стати інструментом його промоції?

Ефективніше визначити в родині сімейні правила та намагатися дотримуватися. Домовитися про час без смартфона, про роботу по дому для всіх членів родини. Насильне відбирання лише зашкодить.

Важливо дбати не лише про психічне здоров’я дітей, але й батьків. Якщо ви пів години витратите на сварку з дитиною, щоб не дивилася в телефон… Повірте, краще піти самим почитати чи зробите щось інше приємне у цей час, а дитина побуде в телефоні. Всі будуть більш психічно здорові та стабільні, і це допоможе зробити наступні кроки — до складання й дотримання правил. А також до підказок дитині щодо цікавих можливостей девайсів.

Щодо заохочення читати, то «заборона» має шанс спрацювати з підлітками. Принесіть додому книжку і скажіть «між іншим»: «Це тобі рано ще читати, але потім…».

Але все-таки найкращий спосіб — йти за інтересами дитини. Що вона любить у житті, чим цікавиться, про те й шукайте книжки. Так з’явиться шанс, що за ними в життя вашої дитини прийдуть і інші теми та жанри.

Ірина Петренко

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Случайные новости

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь

Свежие новости